18 лютого 2011 року в Київському Палаці дітей та юнацтва відбулася міська науково-практична конференція «Педагогічні ідеї Софії Русової в дошкільній освіти ХХІ століття», присвячена 155-річчю з дня народження видатного українського педагога і громадського діяча.
У конференції взяли участь наукові працівники Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціалісти з питань дошкільної освіти управлінь освіти районних у місті Києві державних адміністрацій, методисти районних науково-методичних центрів, керівники, педагогічні працівники дошкільних навчальних закладів і шкіл-дитячих садків.З 14-18 лютого 2011 року в Дошкільному навчальному закладі № 149 на честь святкування 155-річчя з дня народження Софії Русової пройшли педагогічні читання, заняття з дітьми старшого віку.
НОВІ МЕТОДИ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ
Софія Русова
Золоті джерела праць Софії Русової - це не тільки історія педагогічної і психологічної думки, це і абсолютний сучасний погляд на загальну проблему, конкретні завдання, відповідні умови, форми і методи організації дошкільного виховання. Нижче представлені фрагменти з її книжки - "Нові методи дошкільного виховання", що вийшла у Празі 1927 р., як посібник для тих, хто здобував професію дошкільного працівника.
1. Розвиток свідомості
«Якщо ми будемо лише пасивно спостерігати, як росте, розвивається дитина, то сама дитина буде шукати активного впливу, авторитету, без якого вона почуває себе безпомічною і безпорадною. А тому треба насамперед якнайкраще придивитися, пізнати душевний і фізичний стан дитини, розібратись у тому, до чого вабить дитину, та від чого її відвертає.
Важливим фактором для своєрідного виявлення дітей - є веселість в житті, як у родинному оточенні, так і в дитячому садку. Це не означає, що мусить бути постійний тарарам і галас, ні. Веселе життя, де панує радість, виникає з доцільного поділу часу на працю й спочинок, від ігри, відповідної до дитячих інтересів, від сонця, що світить в дитячих кімнатах, від щирості і приязні, що панують у кожній дитячій установі, від задоволення своєю працею, від контакту з товаришами, що захоплені однаковими інтересами,, від краси шкільної хати, де завжди мусить бути чисто, ясно, оздоблено, від краси природи тощо.»
2. Інтереси дитини у різному віці
«Дитина є справді експерементатор, і нам треба за нею слідкувати на наших предметних лекціях у дитячому садку. Свобода рухів, як того вимагає Монтессорі, є кінцевою передумовою здорового, правильного розвитку дитини, ці рухи мають бути найрізноманітні, а наша доля приводити їх до найкращої координації.
У дитячих установах повинно бути досить вільного простору і в хаті, й надворі, щоб діти мали змогу вільно рухатись. Використовувати рухливість дітей можна різноманітно, впливаючи на їх виховання, бо ніщо так не привчає до дисципліни, як гімнастика й взагалі координація рухів. Ніщо не дає дитині такої надзверхньої культурності, як ритмічна гімнастика, пластика рухів, танці. Дуже розвиває здібність до висловлення, до яскравої уяви драматизація оповідання самостійними рухами дітей.
Вчинки дитини викликають її інтерес, неоднаковий в різні періоди віку, і які в загальних рисах слідують один за одним в такому порядку: інтерес до мови (1-3 р.), до гри (2-5р.), до казок (3-6 р.), загальний інтерес до всього, що виявляється питанням "через що?", "нащо?".»
3. Вправи смислів
«Дитині треба давати якнайбільше естетичних сприймань - як природних, так і штучно-мистецьких. Вони розвивають не лише естетичний смак дитини, а й її фантазію, наповнюючи її свідомість красивими образами.
Для музичного виховання треба насамперед привчити дитину слухати; до 3 років краще не вчити її співати. Добре, коли менші діти слухають, як співають старші діти, бо вони до цього прислухаються з найбільшою увагою й ці співи несвідомо запам'ятовують.
Вправи смислів мають розвинути не тільки гостроту органів, а й сенсорну пам’ять, пам’ять усіх смислових вражень. Наприклад, намалювати кольоровий найпростіший орнамент на дошці, звернути на нього увагу дітей, а на другий день попросити, щоб діти самі його по пам’яті намалювати, додержуючись того ж порядку в розташуванні фарб.
Щодо окремих смислів, то слух найкраще розвивається музикою. Доречні Монтессорові хвилини абсолютної тиші - мовчанки, коли діти прислухаються до тих непомітних взагалі звуків, на які вони під час гри не звертали жодної уваги. В такій тиші педагог тихо викликає кого-небудь із дітей по йменню - так можна перевірити чутливість слуху у різних дітей.»
4. Гра
«Нічого так не потребує дитина, як можливості вільно гратися, через що, в кожному дитячому садку повинна бути досить велика кількість різноманітних цяцьок, щоб кожна дитина могла бавитися, знаходячи те, що більше відповідає її нахилам та її бажанням. Завше краще, щоб іграшки для дітей були пов’язані з рухами - щось возити, кидати (м’ячі, серсо, візочки). Треба заводити різних звірят, щоб привчати дітей доглядати за ними, до ласкавого з ними поводження.
Цікаво збирати народні дитячі забавки, які у нас на Україні продаються на ярмарках і зроблені самими дітьми, або для дітей селянськими майстрами. Багато вже написано про те, яке велике значення має для дітей гра, вона їх стихія - в іграх набирають вони сили, розвиваються фізично й духовно. Гра є дуже важливий фактор виховання, бо в іграх суцільно виявляється природа дитини і грою можна її або стримати від небажаних поступків, або викликати бажані. Усі народи мають свої стародавні ігри, що на перших порах мали характер ритуальних вправ, а лише згодом набрали характеру гри. Ці ігри часто повні гарних естетичних рухів, як наприклад, наші веснянки, та й перейняті вони національним духом, який треба обов'язково вносити в життя кожної дошкільної організації. Ігри відповідно до розвитку дітей мають свій розподіл:
- Прості руханки - бігати наввипередки, перебігати із кутка у куток.
- Ігри, що випливають з інстинкту переймання. Дівчатка люблять грати в господарство, повторювати в грі родинні звичаї, які їх найбільш зацікавили. Щоб розвинути в дітях зацікавленість, треба щоб в тих іграх, якими ми захоплюємо дітей, проступали обидва процеси - переймання й творчість. Бажано збирати наші стародавні українські ігри й користуватись ними в дитячих садках. Не треба гру механізувати, а ширше давати дітям можливість вносити щось нове, якусь іншу комбінацію, свої творчі ремарки. Ігри старших дітей мають наближатися до драматизації різних оповідань і до ілюстрації лекцій, тільки в складнішій формі. Діти знайомляться з побутом дикунів і радо імітують його в іграх, наприклад, грають у Робінзона Крузо.
Для дітей 5-6 років доброю розвагою може бути театр ляльок або театр тіней, особливо, коли вони самі нароблять ляльок - виріжуть їх з паперу, і ними проілюструють свої улюблені казки.»
5. Праця дітей
«Ручну працю треба починати з найпростішої, щоб діти відразу могли її без сторонньої допомоги виконати за тим зразком, що його подасть керівник школи. Треба підібрати найбільш підхожий матеріал і не перешкоджати дітям самостійно ним користуватися.
З окремих праць велике значення має дитячий малюнок. Він має значення як показчик, бо виявляє психологію дитини, силу та правдивість тих вражень, що дитина придбала. Є ще друге значення малюнка - мистецьке, естетичне – це та насолода, яку він дає при доброму навчанні, особливо при малюванні фарбами.
Ліпка, так само як і малюнок, допомагає досягти тієї самої мети. Ліпка добре розвиває уяву, допомагає малюнкові. Матеріалом для ліпки може бути пісок, глина, пластилін, розмочений папір.
Діти також люблять вирізати різні забавки (Різдвяну ялинку). Вирізані забавки можна склеювати і так складати цілі малюнки. Ця праця може бути індивідуальною і спільною для цілої групи. Гарним використанням ліпки та вирізування може бути утворення лялькового театру або театру тіней. В цій праці приймають участь усі старші діти для створення приємної розваги для малих дітей.»